Гральні кістки є практично у кожному будинку. Їх використовують як діти, і дорослі у різних настільних іграх. Кубики - це аналог генератора випадкових чисел, розробленого програмістами та використовуваного у комп'ютерних розвагах.
Де і коли виникли дайси
Вчені-археологи впевнені, що саме з виникнення дайсів розпочалася історія ігор. Всі учасники поєдинку мають однакові шанси на перемогу, тому що кожна цифра має однакову ймовірність появи на межі, що випала. Але так не завжди.
Легенд із приводу авторства забави існує багато. Софокл, розповідаючи про те, що Паламед придумав дайси під час облоги Трої, таким чином приписував авторство грекам. А Геродот у своїх літописах говорив про те, що першовідкривачами гри є лідійці. Також існує версія про палестинське походження кісток. Але археологи довели, що зорі з'явилися задовго до існування греків і, тим паче, римлян. У дайси грали різних континентах. У результаті археологічних розкопок їх знайшли на території сучасного Китаю, Індії, Греції тощо. Таке широке поширення зар світом, унеможливлює визначення їх точного місця виникнення. Тим більше, навряд чи можна буде виявити їх автора.
Видів дайсів, а також матеріалів, з яких їх виготовляли, була величезна кількість. Вчені знаходять зорі, зроблені з раковин, плодових кісточок, зубів та рогів тварин, шкаралупи від горіхів. Деякі з них - справжні витвори мистецтва, здатні розповісти нам про культуру народу, який їх створив. Вчені вважають, що широкого поширення вони набули через дешевизну та легкість виготовлення. З розвитком людської цивілізації у виробництві кісток стали використовувати дорогоцінне каміння, фарфор, кришталь, бурштин і т.д.
Звичні нам зорі кубічної форми
Існували кістки та незвичної для нас форми: двосторонні, чотиристоронні, у вигляді пірамід, октаедрів та інших багатокутників. Традиційною вважається кубічна форма. На кожну грань такого кубика нанесено крапки від 1 до 6, сума точок, розташованих на протилежних один одному гранях, дорівнює 7. Існують зорі, на сторони яких нанесена карткова символіка. Такі набори використовуються для гри в покер.
Найдавніші дайси з шістьма гранями були виявлені археологами в Ірані, і відносяться вони до третього тисячоліття до н.е. На територію нинішньої Європи гра потрапила завдяки римлянам. І це не дивно, адже римляни були великими шанувальниками кісток, вони захоплювалися ними настільки, що незабаром їх почали забороняти. Грати можна було лише стражникам у нічний час, щоб ті не спали на посту. І це незважаючи на те, що сам Юлій Цезар любив кістки! Адже саме йому належить фраза: "Жереб кинутий". Він вірив у їхню здатність передбачити майбутнє.
Давні кубики були далекі від ідеальної кубічної форми. Їхні грані мали неоднаковий розмір, кути часто були скошені, а самі сторони мали суттєві вади. Нерозумно було з такими зорами розраховувати на справедливий поєдинок. Але в той час гравці нічого не знали про теорію ймовірності, вони більше сподівалися на Всевишнього. Наприклад, римляни під час поєдинку зверталися за допомогою до дочки Юпітера, Фортуни. Саме вона вважалася покровителькою ігор.
Відмітини на гранях наші предки робили у вигляді ока, тобто це були кола з точкою в центрі. А кількість точок на протилежних сторонах завжди дорівнювала семи. Вчені, які досліджували еволюцію розваги, помітили, що дайси, вироблені до 400 року, відрізнялися між собою і розміром, і формою, і матеріалом, з якого були зроблені. Потім Римська Імперія була знищена, і археологи перестали знаходити кубики, датовані періодом з 400 до 1100 р. Надалі на знайдених артефактах протилежні грані нумерувалися так: 1 і 2, 3 і 4, 5 і 6. Подібний метод був поширений та Стародавньому Єгипті. Ще одна особливість: середньовічні дайси за своїми розмірами значно поступаються попередникам із Риму.
Римська система нумерації сторін (сума на протилежних гранях має дорівнювати семи) повернулася на гральні кістки лише у 15 столітті. Також їхня форма наблизилася до ідеального куба, і вони трохи збільшилися. Дайси випускали вже масово, тож виробники стежили за параметрами, наближаючи їх до стандартних.
Гральні кубики для нардів - зручний предмет для вивчення, адже вони, на відміну від інших стародавніх артефактів, не функціональні і несуть лише стилістичну складову, у своїй відбиваючи, як із часом змінювалося думка людини щодо року і випадковостей.
Найбільш чітко простежується зв'язок між кістками та культурним розвитком людей у період Ренесансу. Точні параметри, симетричність ребер, розташування точок зробили забаву незалежною від зовнішніх факторів та виключили шахрайство. Позначки на грані стали робити у вигляді звичайних точок. Сума на сторонах, що лежать один проти одного, дорівнювала семи. У цей період бурхливо розвивалися точні науки, тому люди почали усвідомлювати, що ходом розваг керує не тільки Всевишній.
Кістки на Русі
Археологічні розкопки свідчать про те, що на території язичницької Русі існували забави з кістками тварин. Вони носили такі назви, як кісточки, козулі, милиці. У нижчих верствах населення кістки залишилися популярними і після ухвалення Руссю Християнства, про що свідчать гнівні викриття гри служителями церкви. У 16-17 століттях була поширена найпростіша варіація забави, що зветься зерна. Використовувалися кісточки невеликого розміру зі сторонами чорного та білого кольорів. Гравці викидали їх на стіл, перемога діставалася тому, у кого вони випадали обумовленою гранню. Поєдинки в зерні, як і карткові поєдинки, були поза законом, а гравці були покарані. У зерня грали переважно в шинках, де для цього відводилися спеціальні таємні кімнати. У цьому розвагі існували як професіонали, і шулери. Варто зазначити, що дайси виступали не тільки як забава для народу, ще за допомогою них російські селяни ділили землі, дозволяли позови та визначали першість у сільськогосподарських роботах.
На нашому сайті ви можете вивчити правила гри нарди довгі у будь-який зручний час.
